Спазмалгон. Інструкція по застосуванню та протипоказання

СпазмалгонНенаркотичне аналгетичну та спазмолітичну засіб. Спазмалгон в своєму складі містить метамізол натрію, Пітофенон (Спазмолітичну міотропну засіб) і фенпіверинію бромід (М-холіноблокатори). Метамізол має жарознижувальну, болезаспокійливу, протизапальну дію. Пітофенон розслаблює гладку мускулатуру внутрішніх органів. Фенпівериній додатково розслаблює гладку мускулатуру, чинячи м-холіноблокуючу дію. Три основних компоненти препарату Спазмалгон в комбінації послаблюють і полегшують біль, знижують підвищену температуру тіла, розслаблюють гладкі м'язи.

Показання:

Больовий синдром слабкої та помірної вираженості при нирковій, печінковій кольці, альгодисменореї. Може застосовуватися з метою симптоматичного, короткочасного лікування при невралгії, болях у суглобах, міалгії, ішіалгії. Використовується як допоміжний знеболюючий засіб після діагностичних і оперативних втручань. При інфекційно-запальних та простудних захворюваннях ефективно знижує підвищену температуру тіла.

Протипоказання:

Алергія на компоненти препарату, похідні піразолону. Стабільна, нестабільна стенокардія, пригнічення кістковомозкового кровотворення, хронічна серцева недостатність (ст. декомпенсації), Серйозні порушення в роботі нирок, печінки, тахіаритмія, гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечовипускання, закритокутова глаукома, гранулоцитопенія, мегаколон, вагітність (перший триместр, останні 6 тижнів), період годування груддю. Препарат протипоказаний до застосування дітям віком до 6 років. Спазмалгон з обережністю призначають при захворюваннях ниркової, печінкової систем, зниженому артеріальному тиску (систолічний показник нижче 100 мм рт. Ст.), При схильності до бронхоспазму.

Спосіб застосування:

Дорослим, дітям старше 15л: по 1-2 таблетки після їжі 2-3 рази на день. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. Період прийому не більше 5 днів. Спазмалгон дітям: 6-8 л – по 1/2 таблетки, 9-12 л – по? таблетки, 13-15 л – по 1т. 2-3р в день.

Побічні дії:

Сухість у роті, відчуття печіння в епігастрії. Запаморочення, головні болі, знижене потовиділення, утруднене сечовипускання, парез акомодації. Ціаноз, тахікардія, зниження артеріального тиску. Олігурія, порушення в роботі нирок, анурія, інтерстиціальний нефрит, поліурія, забарвлення сечі в червоний колір. Агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія – при тривалому прийомі. Алергічні реакції: бронхоспазм, кропив'янка, анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонса, синдром Лайєлла, набряк Квінке.

Передозування:

Ознаки: сухість у роті, блювання, порушення акомодації, знижене потовиділення, падіння артеріального тиску, сплутаність свідомості, сонливість, судоми, порушення в роботі нирок, печінки. Лікування спрямоване на промивання шлунка, прийом активованого вугілля.

Взаємодія:

Спазмалгон і ненаркотичні анальгетики при одночасному прийомі можуть призвести до посилення токсичного впливу препаратів. Алопуринол, Коки, трициклічні антидепресанти порушують процес метаболізму метамізолу в печінці, в результаті чого підвищується його токсичність. Індуктори мікросомальних печінкових ферментів знижують ефективність метамізолу. Транквілізатори і седативні препарати збільшують вираженість знеболювального ефекту. Одночасний прийом циклоспорину і спазмалгону знижує концентрацію першого в крові. Спазмалгон посилює ефект етанолу. Одночасний прийом з похідними фенотіазину підвищує температуру тіла. Цитостатики та тиамазол збільшують ризик розвитку лейкопенії. Ефективність препарату підвищують блокатори Н2-гістамівих рецепторів, кодеїн, пропранолол.

Особливі вказівки:

При прийомі препарату більше 7 днів необхідно провести контроль картини периферичної крові, оцінити стан печінки. При наявності тромбоцитопенії, підозрі на агранулоцитоз необхідно припинити застосування спазмалгону. Під час лікування заборонено вживати алкоголь. Спазмалгон знижує швидкість психічних і фізичних реакцій.

Джерело: medside.ru